
Біографія
Рудольф Вірхов народився 13 жовтня 1821 р. в містечку Шифельбейні прусської провінції Померанії (нині польське місто Свідвин).
Закінчивши курс в берлінському медичному інституті Фрідріха-Вільгельма в 1843 році, Вірхов спочатку поступив асистентом, а потім став прозектором при берлінській лікарні Шаріте.
У 1847 р. отримав право викладання і разом з Бенно Рейнхардом (†1852) заснував журнал «нім. Archiv für pathol. Anatomie u. Physiologie u. für klin. Medicin», що користується нині всесвітньою популярністю під ім'ям Вірховського Архіву. 1891 року вийшов 126 том цього видання, що містить понад 200 статей самого Вірхова і представляє живу піввікову історію найважливіших надбань медичної науки.
На початку 1848 р. Вірхов був відряджений у Верхню Сілезію для вивчення пануючої там епідемії голодного тифу. Його звіт про цю поїздку, надрукований в Архіві і який має великий науковий інтерес, забарвлений в той же час політичними ідеями в дусі 1848 року. Ця обставина, так само як і взагалі участь його в реформаторських рухах того часу, викликали неприхильність до нього прусського уряду і спонукали його прийняти запропоновану йому ординарну кафедру патологічної анатомії у Вюрцбурзькому університеті, яка швидко прославила його ім'я.
У 1856 р. він повернувся в Берлін професором патологічної анатомії, загальної патології і терапії та директором наново заснованого патологічного інституту, де залишався до кінця життя. Інститут цей незабаром став центром тяжіння для молодих вчених всіх освічених країн. Російські вчені-лікарі особливо багато зобов'язані Вірхову і його інститутові. Похований у Берліні, в Шенебурзі.
Досягнення в біології та медицині
Рудольф Вірхов — засновник так званої целюлярної (клітинної) патології, в якій хворобливі процеси зводяться до змін в життєдіяльності елементарних найдрібніших частин тваринного організму — його клітин. Погляди цієї наукової теорії в зв'язку з успіхами хімії та фізіології назавжди визволили медицину від різного роду умоглядних гіпотез і тісно пов'язали її з великою областю природознавства.
Як патологоанатом, і особливо гістолог, Вірхов самостійно вперше встановив гістолого-фізіологічну сутність вельми багатьох хворобливих процесів, таких як: білокрів'я, тромбоз, емболія, амілоїднепереродження органів, англійська хвороба, туберкульоз, більшість новоутворень, тріхіноз та ін..
Рудольф Вірхов роз'яснив нормальну будову багатьох органів і окремих тканин; показав присутність живих і діяльних клітин в сполучній тканині різних типів; відкрив, що патологічно змінені органи і новоутворення складаються із звичайних типів тканин, встановив скоротливість лімфатичних і хрящових клітин; з'ясував будову слизових оболонок і проміжної тканини нервової системи; довів можливість новоутворення сірої речовини мозку, роз'яснив залежність форми черепа від зрощення швів та ін..
Як антрополог, Вірхов багато сприяв своїми роботами встановленню анатомічних особливостей рас, як біолог взагалі, встояв проти захоплення настільки поширеними під час його молодості виключно механічними поглядами на явища життя і мав сміливість відстоювати ідею відособленості елементу життя як початку особливого роду. Звідси і його знаменита теза «omnis cellula e cellula» (клітина походить тільки від клітини), якою завершила собою довгу суперечку біологів про самозародження організмів. Як діяч в області громадської гігієни, Вірхов відомий своїми роботами з дослідження епідемій, що супроводжуються стражданнями і голодом, а також прокази, своєю участю в суспільно-гігієнічних заходах з облаштування лікарень, шкіл та ін..
Рудольф Вірхов доклав багато зусиль до зібрання патологоанатомічної колекції: в 1899 році на території клініки Шаріте ним організований «Патологічний музей», на основі якого в 1998 році був створений Берлінський музей історії медицини.
Немає коментарів:
Дописати коментар